Хмельницкий богдан михайлович
Богдан Хмельницкий
Русский государственный деятель
Хмельницкий Богдан (Зиновий) (ок. 1595-6.08.1657), русский государственный деятель, полководец, гетман Малороссии. Во время т. н. Молдавской кампании 1620 попал в плен к туркам. По возвращении вступил в реестровое казацкое войско. Участвовал в народном восстании 1637 - 38; занимал должность войскового писаря; после восстания - чигиринский сотник. В сер. 1640-х начал подготовку восстания против польского господства в Малороссии. Вступил в тайные переговоры с королем Владиславом IV; внешне согласившись с его планом посылки казаков против крымского хана, вассала Турции, Хмельницкий под прикрытием этого плана стал формировать казацкое войско для борьбы против Польши. В 1647 Хмельницкий был арестован, но вскоре освобожден и бежал в Запорожскую Сечь . В январе 1648 в Сечи под руководством Хмельницкого вспыхнуло восстание, положившее начало освободительной войне в Малороссии. В Запорожье Хмельницкий был избран гетманом. 6 мая 1648 Хмельницкий разбил близ Желтых Вод польский авангард, а 16 мая под Корсунем - главные польские силы. Эти победы послужили сигналом к всенародному восстанию в Малороссии. После ряда тяжелых поражений Хмельницкому удалось организовать разгром польских оккупантов и возвращение малороссийских земель в состав России.
Белоцерковский договор между украинским гетманом Б.Хмельницким и комиссарами польского правительства.
Воссоединение Украины с Россией (из решения Земского собора).
Жалованная грамота Алексея Михайловича гетману Богдану Хмельницкому и всему войску запорожскому о сохранении их прав и вольностей.
Россия в XVII веке (хронологическая таблица).
Персоналии:
Хмельницкий Михаил - сотник чигиринский, отец Богдана Хмельницкого.
Хмельницкий Юрий Зиновьевич (Богданович) (1641-1685), сын и преемник Богдана Хмельницкого.
Исторические лица Украины (указатель имен).
Литература:
Документы Богдана Хмельницького. (1648- 1657), 1961;
Голобуцкий В. А. Богдан Хмельницкий - великий сын украинского народа. Пер. с укр. Киев, 1954.
27.07.1657 (09.08). – Умер гетман Богдан Михайлович Хмельницкий, предводитель освободительной войны за воссоединение Малороссии с Великороссией.
Богдан (Зиновий) Михайлович Хмельницкий (ок. 1595–27.7.1657), русский государственный деятель, полководец, гетман Малороссии, одержавший победу в освободительной войне с 1648 по 1654 гг. против польского господства. Результатом войны стало уничтожение влияния польской шляхты, католического духовенства и их еврейских арендаторов, а также воссоединение Малороссии с Великороссией.
Хмельницкий Родился в православной семье казачьего сотника. Первоначальное образование получил в киево-братской школе; затем, по словам польских историков, учился у иезуитов в Ярославле-Галицком и получил хорошее по тому времени образование. Кроме родного малороссийкого языка, он владел польским и латинским. Во время польско-турецкой войны в 1620 г. попал в плен к туркам; пробыл два года в , где научился турецкому языку. По возвращении на родину вступил в реестровое казацкое войско. Участвовал в морских походах запорожцев на турецкие города (в 1629 г. казаки под начальством Хмельницкого побывали под Константинополем и вернулись с богатой добычей); в народном восстании 1637–1638 гг.; занимал должность войскового писаря; после восстания – чигиринский сотник.
В середине 1640-х гг. начал подготовку восстания против польского господства в Малороссии. Вступил в тайные переговоры с королем Владиславом IV (который в 1610-1613 гг. царствовал в Москве); внешне согласившись с его планом посылки казаков против крымского хана, вассала Турции, Хмельницкий под прикрытием этого плана стал формировать казацкое войско для борьбы против Польши. В 1647 г. Хмельницкий был арестован, но бежал в Запорожскую Сечь. В январе 1648 г. в Сечи под руководством Хмельницкого вспыхнуло восстание, положившее начало освободительной войне. В Запорожье Хмельницкий был избран гетманом. 6 мая 1648 г. Хмельницкий разбил близ Желтых Вод польский авангард, а 16 мая под Корсунем – главные польские силы. Эти победы послужили сигналом к всенародному восстанию в Малороссии. Крестьяне и горожане бросали свои жилища, организовывали отряды и старались отомстить полякам и евреям за притеснения, которые они от них претерпели за долгие годы. К концу июля казаки выбили поляков из Левобережья, а в конце августа, укрепившись, освободили три правобережных воеводства: Брацлавское, Киевское и Подольское. При этом уничтожались панские имения, были убиты многие польские магнаты, евреи-арендаторы и вообще тысячи евреев.
Письмо (8.6.1648) Богдана Хмельницкого московскому Царю с сообщением о победах над польским войском и желании запорожского казачества перейти под власть русского Царя
8 июня 1648 г. гетман Хмельницкий обратился к с просьбой о воссоединении Малороссии с Великороссией. При этом в военной помощи Москвы Хмельницкий тогда еще не нуждался: победы казачьего войска над поляками продолжались.
20-22 сентября 1648 г. Хмельницкий разбил 36-тысячное шляхетское ополчение около местечка Пилявы (Подольской губернии). В октябре осадил Львов и приблизился к крепости Замостье, служившей ключом к Варшаве, однако дальше не пошел. Решил дожидаться избрания короля для переговоров (поскольку в мае 1648 г. Владислав IV умер). На престол был избран иезуит и папский кардинал Ян-Казимир. Он задобрил Хмельницкого знаками гетманского достоинства и обещаниями благоприятных для Православия реформ, поэтому Хмельницкий приказал прекратить восстание. В январе 1649 г. он был торжественно встречен народом в Киеве. Иерусалимский Патриарх Паисий благословил гетмана на крепкое стояние за Православную веру.
Из Киева Хмельницкий отправился в Переяслав, куда стали прибывать одно за другим посольства – из Турции, Молдавии, Валахии, России с предложениями о дружбе и союзе. В начале 1649 г. Хмельницкий вторично обратился к Царю Алексею Михайловичу с просьбой о воссоединении Малороссии с Великороссией. Но царское правительство медлило, ибо это означало войну с Польшей.
Прибыли и польские послы для переговоров о мире. Хмельницкий поставил ультиматум: полное уничтожение унии в пределах всей Руси и замещение всех чинов и должностей в ней лицами исключительно православного исповедания; предоставление Киевскому митрополиту места в Сенате; подчинение гетмана непосредственно самому королю. Поляки сочли ультиматум неприемлемым и решили продолжать войну.
К Хмельницкому продолжали стекаться многочисленные добровольцы. Весной 1649 г. казачье войско в сопровождении татар под предводительством крымского хана Ислам-Гирея двинулся на запад, осадив в июле польское войско под Збаражем (на р. Гнезне в Галиции). 5 августа началась битва, но на следующий день, когда близились разгром поляков и пленение короля, Хмельницкий в разгар битвы отдал приказ прекратить атаку (не желая, чтобы христианский король попал в плен к татарам). Был заключен Зборовский договор на следующих условиях: Польша фактически признавала свою Украйну Малороссийскую автономией – Гетманщиной, где запрещалось размещение польских войск, административные должности должны были предоставляться православным, единственным правителем признавался выборный Гетман, а верховным органом – Общеказацкая Рада. Численность реестровых казаков устанавливалась в 40 тысяч; иезуиты не могли жить в Киеве и лишались влияния на русские школы; Киевский митрополит получал место в Сенате; всем участникам восстания объявлялась амнистия. Это была победа восстания.
Однако поляки не пожелали исполнять Зборовский договор. Митрополит коринфский Иоасаф, приехавший из Греции, побуждал гетмана к войне и препоясал его мечом, священным на гробе Господнем в Иерусалиме. Прислал грамоту и Константинопольский Патриарх, благословивший на войну против врагов Православия. Афонские монахи также подбадривали казачество на борьбу. Весной 1651 г. войско Хмельницкого снова двинулось на Запад. Под Збаражем он дождался прихода своего союзника, крымского хана, и передвинулся к Берестечку (Волынской губернии). Здесь 20 июня началась очередная битва с поляками, которая продолжалась почти две недели. Но хан изменил и отступил, захватив в плен Хмельницкого, а казаки 10 дней отбивались от поляков, но были разбиты.
Через месяц освободившийся гетман появился среди казаков и воодушевил их на продолжение борьбы; поднялись новые повстанцы, но поляки уже подошли к Киеву. Под Белой Церковью состоялись новые переговоры, и 17 сентября был заключен мир на менее выгодных условиях: казакам вместо 4 воеводств было предоставлено одно Киевское, число их уменьшено до 20 тысяч, крестьяне возвращались в прежнее состояние под власть польских помещиков и т.д. Поэтому Белоцерковский мир повлек за собой ряд новых столкновений крестьян и казаков с поляками. Начались массовые переселения на восток. Войско Хмельницкого уменьшилось также из-за недовольства народа союзом с татарами, без которых Гетман не мог обойтись. Весной 1653 г. польский отряд под начальством Чарнецкого стал опустошать Подолию, а вскоре татары с королевского позволения стали грабить Малороссию. Оставалась надежда только на помощь Москвы.
В августе 1653 г. «Гетман славного войска Запорожского и всее по обеим сторонам Днепра сущей Украины [окраины] Малороссийской» Богдан Хмельницкий еще раз писал Царю через посла: «Иному неверному царю служити не хочем; только тебе, великому Государю православному, бьем челом, чтоб твое царское величие не оставил нас. Король Польский со всей силою лятской идет на нас, погубити хотят веру православную, церкви святые, народ православный христианский из Малыя сия России» (Акты Южной и Западной России, т. ХIII).
1 октября 1653 г. Земский собор в Москве после некоторых дискуссий принял решение о воссоединении Малороссии с Россией и объявлении войны Польше. Решение о воссоединении было единогласно одобрено 8 января 1654 г. .
Хмельницкий умер 27 июля 1657 г. от апоплексии. Похоронен в селе Субботове (ныне Чигиринского уезда), в построенной им самим каменной церкви, существующей до настоящего времени.
(1595 - 1657) - гетман, государственный деятель, полководец.
Богдан Хмельницкий родился 25 декабря 1595 года в селе Суботов (одна из версий) в семье сотника чигиринского полка Михаила Хмельницкого. Историки выдвигают разные версии о месте рождения Богдана Хмельницкого.Род Хмельницких - древний молдавский род Люблинского воеводства.
Обучение Богдана Хмельницкого началось в киевской братской школе, по окончании которой он поступает в Иезуитский коллегиум в Ярославле. И в дальнейшем продолжает обучение во Львове. Характерно, что овладев искусством риторики и сочинения, а также в совершенстве польским языком и латынью, Хмельницкий не перешёл в католичество, но остался верен отцовской вере (то есть православию). Позже он напишет, что иезуиты не смогли добраться до самых недр его души.
В 1620-1621 годах Богдан Хмельницкий участвует в польско-турецкой войне, во время которой гибнет его отец, а он сам попадает в плен. После двух лет плена Хмельницкому удается сбежать (по другим данным, был выкуплен родственниками). После возвращения в Суботов он записывается в реестровое казачество.
Затем в биографии Хмельницкого начинается череда походов с запорожцами на турецкие города. Во время восстания казаков 1630-1638 годов имя Хмельницкого упоминается только один раз при подписании договора о капитуляции, который был написан рукой Хмельницкого (он был генеральным писарем у восставших казаков) и подписан им и казацким старшиной.
1635 году за храбрость был награжден золотой саблей от польского короля Владислава IV. В 1644-1646 годах участвовал в войне Франции с Испанией, командуя более чем двухтысячным отрядом казаков.
Воспользовавшись отсутствием Хмельницкого, польский подстароста Чаплинский, напал на его хутор и разграбил его. Бесплодные попытки искать возмездия на суде привели к тому что Хмельницкий поднял казаков на бунт, которые провозгласили его гетманом.
С 1648 года Хмельницкий с четырехтысячным войском выступил против поляков. Его победы над поляками вызвали всеобщее восстание черкассов и населения Малориссии против поляков.
17 сентября 1651 года заключен был так называемый белоцерковский договор, очень невыгодный для казаков. После этого договора началось массовое переселение народа в пределы Русского государства. Вскоре договор был нарушен поляками.
8 января 1654 года в Переяславле была собрана рада, на которой после речи Хмельницкого, указывавшего на необходимость выбрать кого-нибудь из четырёх государей: султана турецкого, хана крымского, короля польского или царя русского и отдаться в его подданство. Народ поддержал идею отдаться в подданство русскому царю.
Умер Богдан Хмельницкий 27 июля 1657 года от инсульта. Похоронен в селе Суботове, в построенной им самим каменной церкви, существующей до настоящего времени.В 1664 году польский воевода Стефан Чарнецкий сжёг Суботов и велел выкопать прах Хмельницкого и его сына Тимоша и выбросить тела на «поругание» из могилы.
Читайте так же:
Последние оценки: 4
5
5
5
5
5
4
3
4
5
Комментарии:
супер 11
поставили
идеално
| |
6 січня 1596 року народився український полководець, державний діяч і гетьман Богдан Хмельницький. Ми пропонуємо вам дізнатися цікаві факти з життя Богдана Хмельницького.
1. Таємниця імені та місце народження
Ім’я полководця має свою таємничу історію. При народженні гетьман був названий Зіновієм. Богданом ж він став, коли придбав славу. Його віднесли до роду Богданів, який правив в Молдавії в 15 столітті. Не менш загадково і місце його народження. Чи то це Жовква, то чи Суботів або ж Чигирин. Невідомо.
2. Небувала освіченість
Богдан був дуже освічений. Він володів латинською, польською, турецькою та французькою мовою. Освіту він здобув у єзуїтів — чоловічого чернечого ордену Римо-католицької церкви, заснованого в 1534 році. При цьому Хмельницький залишився вірним православ’ю.
3. Випадок, який змінив життя
Хмельницький не завжди був налаштований дружньо до російського народу і вороже до поляків. Під час правління польського короля Владислава IV він отримав золоту шаблю за те, що воював проти росіян.
Один випадок повністю змінив його життя і остаточно налаштував проти Польської держави. Підстароста Чаплинський розгромив його хутір, вкрав його кохану і висік сина Богдана. Звернувшись до короля за допомогою, він був лише обдарований радою захищати свої землі. Так він і вчинив, піднявши повстання.
4. Дипломатія Хмельницького
Дипломатична діяльність Богдана Хмельницького була дуже непростою. Для співпраці він вибирав між Швецією, Туреччиною та кримським ханом, але зупинив свій вибір на Москві. 8 січня 1654 року на Переяславльской Раді були проведені номінальні вибори государя для звільненій від поляків Лівобережної України. Безумовно, їм був обраний московський цар. Згодом це рішення засуджували націоналістичні кола , в тому числі — поет .
5. Смерть
Смерть Хмельницького сталася від апоплексичного удару. Кількома роками пізніше польський воєвода спалив його хутір, а прах гетьмана і його сина викинув «наругу».
6. Особистість гетьмана
Особистість гетьмана була дуже суперечлива. Періоди небувалої активності і владності змінювалися апатією і безсиллям. З віком депресії погіршувалися, росла підозрілість. Богдан надавав підтримку Київської академії, оскільки був дуже розташований до освічених людей. Він любив веселі застілля, народні пісні і був привітним господарем. Хмельницький грав на бандурі — українському народному струнному щипковому музичному інструменті. Гетьман вважався знавцем зброї і коней. Вів він просте козацьке життя без надмірностей. Хмельницький був хорошим оратором, прикрашав свою промову народними приказками і яскравими прикладами з життя.
Звичайно, це далеко не повний список всіх цікавих фактів з життя Богдана Хмельницького. Давайте поповнювати його разом з нами!
Зміст
Богдан Хмельницький – особистість, яка зіграла ключову роль в історії України. Критикований сьогодні окремими недалекоглядними істориками через свою зовнішню політику, він залишається найбільш значущим героєм національно-визвольного руху всіх часів, чиє ім’я не роз’єднує українське суспільство.
Пам’ятники Богдану Хмельницькому, вулиці, сквери, парки практично в кожному великому населеному пункті України лише підкреслюють його високий статус.
Походження
Досі не вдалося на всі сто відсотків визначити, де народився майбутній гетьман. Батьком великої людини був чигиринський сотник Михайло Хмельницький. Говорячи про те, яким був великий чоловік, можна однозначно сказати – освіченим. Із Київської братської школи він вступив на навчання до єзуїтів у Ярославлі-Галицькому. Вчився він старанно: досконало оволодів польською та латиною. Згодом вивчив французьку та турецьку мови.
Риси характеру відрізняють Хмельницького: безстрашність, непохитність і завзятість, уміння обирати сторону. Він завжди йшов до своєї мети і його біографія зазнала масу безглуздих подій, що вплинули на його долю та діяльність. Богдан Хмельницький, як політик вважається видатною людиною: він зумів домогтися багато не тільки ділом, але й словом, а іноді і хитрістю, що говорить про його неабиякий розум.
Звичайна людина
Не дивлячись на те, що Хмельницький вважається національним героєм України, він був звичайною людиною. Його портрет має як хороші сторони, так і негативні.
За свідченням істориків полководець мав звичайну зовнішність: середній зріст і міцну статуру. Більшою мірою він запам’ятався своїми вольовими рисами характеру та вмінням керувати. Однак за тривалим етапом активної діяльності наступав період затяжної депресії. Богдан Хмельницький прихильно ставився до освічених людей. Зазначалося, що після бесіди з ними він знов сповнювався натхненням і був готовий кинутися в бій.
Історичний портрет Богдана Хмельницького, як тирана і жорстокої людини сформували в більшості польські історики. Так, армії його вирізали польське і єврейське населення. Але це говорить більше про потурання, ніж про навмисні прояви безжалісного ставлення до людей іншої віри та національності. Не зафіксовано жодного наказу, коли славний син України віддав наказ про тотальне винищення населеного пункту. І тому не можна ставити його на одну чашу терезів з воєначальниками противника: Чарнецьким, Потоцьким, Вишневецьким, чиї руки по лікоть в крові, а їх накази досі викликають у гуманних європейців обурення.
Сім’я полководця
Свій перший шлюбний союз Богдан Хмельницький уклав з Ганною Сомко в 1623 році. Після її смерті він одружився на Олені Чаплинській, яка згодом стала приводом для початку активної діяльності полководця і виступу проти Речі Посполитої. Третьою дружиною, яка перебувала з ним до самої смерті, стала Ганна Золотаренко. Зовнішність полководця була привабливою, а характер вольовим, його дружиною мріяла стати практично кожна.
За роки трьох шлюбів у Хмельницького народилося вісім дітей: чотири хлопчики і чотири дівчинки. У більшості з них трагічна доля. Діти по чоловічій лінії Тимош та Юрій, допомагали батькові у визвольному русі.
Перші серйозні рішення
Вступивши в козацьке військо в 1621 році, Богдан Хмельницький втрачає батька в польсько-турецькій війні, а сам потрапляє в полон на два роки до Константинополю. Повернувшись в після викупу, він бере участь у морських набігах на турецькі міста. Особливий успіх мав похід на землі Константинополя, що приніс багату здобич. Після повернення з заморського походу, Богдан Хмельницький осідає на хуторі Суботів та займається осілим життям. Але воно тривало не довго.
Богдан Ступка в образі гетьмана, “Вогнем і мечем”
Факти свідчать про те, що в 1634 році він брав участь разом з поляками в облозі Смоленську. Богдан Хмельницький зумів привернути до себе короля Польщі Владислава IV. Сучасники свідчать, що головний ворог Речі Посполитої врятував життя королю, за що пізніше був заохочений золотою шаблею. Він був одним з перших присвячений в план нападу на Османську Імперію. Біографія полководця дуже суперечлива через різне тлумачення його дій істориками різних країн, які щось забували занести в літопис, а щось звичайно вигадували.
Доленосне рішення гетьмана
Богдан Хмельницький тривалий час підтримував польського короля. Так могло тривати й далі. Якби не підступний вчинок підстарости Чаплинського, подальший союз з Польщею виглядав би по-іншому. Рушійні сили для боротьби були сформовані після нападу на хутір Суботів, де проживав отаман. Мало того, що він був повністю розорений і спалений, так ще і його цивільну дружину Олену насильно видали заміж за Чаплинського. Крім того слуги підстарости так сильно висікли сина гетьмана, що Остап Хмельницький помер від сильної гарячки.
Майбутній державний діяч був змушений шукати правди в суді. Засідання не привело до бажаного результату. Богдан Хмельницький звернувся до польського короля. Але й тут він не знайшов бажаної підтримки. Владислав призвав майбутнього гетьмана покарати свого кривдника, але надавати підтримку не захотів.
Богдан Хмельницький на чолі війська
Смерть сина та свавілля підстарости стали каталізатором. Володіючи небувалою ораторською майстерністю та маючи природжений дипломатичний дар, він зумів схилити козаків на свій бік. Хмельницького проголошують гетьманом і просять провести перемови з татарським Ханом, щоб останній виступив проти Речі посполитої на боці Запорізької Січі. Спочатку відмовившись від запропонованого гетьманства, полководець був заарештований.
Ув’язнення за наказом Потоцького тривало недовго, і вже 11 грудня 1647 року він прибув у Запорізьку Січ. Рішення відвідати Крим він не залишив. Козацька держава направила його до Іслам-Гірея. Хан не хотів давати однозначну відповідь: не в його планах було псувати відносини з польським королем. Але ж у Хмельницького з’явилися нові соратники: мурза Тугай-бей, з яким він познайомився за даними істориків в турецькому полоні, і його війська.
Прибувши в Січ, Богдан Хмельницький був призначений полководцем війська. Звання гетьмана йому було присвоєно пізніше. 22 квітня 1648 року почався виступ полководця проти Польщі. З цього моменту фактично й бере початок національно-визвольна війна.
Хмельниччина
Початок протистояння збігся з моментом, коли бунт серед українського народу вже назрів. Велика частина земель входила до складу Речі Посполитої, де зневажалися права українців і православних. Національно-визвольна війна була неминуча та битва при Жовтих Водах стала її початком. Повстання під проводом Хмельницького за сприянням Тугай-бея почалося з повного розгрому війська коронного.
22 квітня відбулася битва, в якій об’єднане військо татар і українців здобуло перемогу. Допомогли і дипломатичні таланти Богдана Хмельницького. Зумівши домовитися з реєстровим козацтвом, він виграв бій, забезпечивши собі чисельну перевагу. Дипломат по натурі, він зумів довести реєстровим козакам реальність існування української держави лише завдяки об’єднанню всіх українців.
Прозорливість гетьмана не знала меж. Результат битви під Корсунем 15 травня 1648 року було визначено. Богдан Хмельницький підіслав до поляків , який добровільно здався в полон. Він і завів озброєний загін супротивників до лісу, де велика частина поляків була вирізана.
Національно-визвольна війна продовжилася у вересні битвою при Пилявцах. Протягом 11-13 вересня військо завдало полякам нищівної поразки. Козацька держава сильно збагатилася, хоча велика частина видобутку дісталася все ж татарам.
Битва під Пилявцями, фото: wikipedia.org
Облога Львова призвела до значної контрибуції. 220 тисяч злотих стали непоганою сумою в казну національно-визвольної війни і підмогою для козацтва. Проголошення королем Польщі Яна Казимира (престол пустував після смерті Владислава IV) стало закономірною подією. Більше добиватися правди Богдан Хмельницький не хотів і прагнув повернутися до мирного життя.
На початку 1649 року полководець в’їжджає в Золоті Ворота Києва. Богдан Хмельницький отримує благословення патріарха єрусалимського Паїсія і відпущення всіх гріхів. Але це не допомогло. Національно визвольна війна принесла несподівані результати: люди по всій Україні організовували загони, а великий гетьман поступово почав знову прислухатися до Речі Посполитої.
Однак подальші воєнні невдачі, постійне зрадництво з боку кримців призвели до того, що полководець прийняв рішення перейти під протекторат Московського царя. Адже союз з православним правителем викликав схвалення більшої частини населення, як козаків, так і селян. Так, в 1654 році, Українська держава була прийнята під руку Московського царя.
Картина “В’їзд Богдана Хмельницького до Києва 1649 року” Миколи Івасюка
Молдавські походи
Перший похід гетьман здійснив в союзі з кримським Ханом в 1650 році. Він намагався заручитися підтримкою молдавського господаря Василя Лупула, який був змушений видати свою доньку Розанду за Тимоша Хмельницького, виплатити велику контрибуцію і відмовитися від підтримки Польщі. Молдавія та Україна уклали союз. Це призвело до того, що проти молдавського господаря виступили Валахія, Трансільванія та, власне, Польща. Незабаром Василь Лупул був позбавлений влади і Молдова вступила в антиукраїнську коаліцію.
Хмельницький, намагаючись врятувати свої досягнення у зовнішній політиці, змушений був відправити військо на чолі з Тимошем на допомогу Лупулу. Три наступних походи у 1652 і 1653 роках були невдалими. Битви були програні. Повернення на престол та повалення Лупула призвело до його ув’язнення у фортеці Сучави. При облозі Сучави Тимош був поранений та в перших числах вересня 1653 року помер. Битва тривала ще близько 20 днів і закінчилася повним розгромом козаків.
Смерть
Безперервна кулуарна боротьба Росії і Речі Посполитої призвела до того, що Богдан Хмельницький просто зневірився у двох великих державах. Ставши на бік шведського короля Карла Х та семигородського князя Юрія Ракоці, він сподівався урезонити монархів. Не відчуваючи сили для подальшої боротьби, Богдан Хмельницький ще на початку 1657 року вибрав собі наступника в особі сина Юрія.
Великого гетьман помер 27 липня 1657 року. Поховали його поруч із сином Тимошем в родовому селі Суботові.
Богдан Хмельницький має біографію суперечливу. Ясно одне – він був великим сином свого народу, зумів дати всім українцям віру в свою державу і силу боротися за неї до переможного кінця. Донині пам’ять про Богдана Хмельницького гріє серця справжніх патріотів.
Пам’ятник Богдану Хмельницькому на Софіївській площі в Києві
Цікаві факти
Враховуючи велич найвідомішого українського гетьмана, не варто дивуватися тій кількості цікавих фактів, які прямо та опосередковано пов’язані з його особистістю. Ось тільки мала частина:
- на острові Ітуруп є вулкан Богдан Хмельницький;
- два міста в Україні були перейменовані на його честь: Проскурів і Переяслав;
- могили полководця і його сина Тимоша були сплюндровані, а прах викинутий на вулицю за наказом Стефана Чернецького, польського гетьмана, національного героя, який в Україні більш відомий як жорстокий каратель;
- подейкують, що на грамоті, яка давала козакам право зброєю відстояти свої права, та була викрадена у Барабаша, Богдан Хмельницький підробив королівський підпис;
- у пошуку правди про походження вождя Війська Запорізького деякі історики зайшли, мабуть, занадто далеко: окремі вчені доводять, що Михайло Хмельницький, батько Богдана, був євреєм Берко, який прийняв католицьку віру;
- Мустафа Найєм у своїй книзі стверджує, що Богдан у полоні у турків прийняв іслам;
- при народженні видатний син українського народу отримав ім’я Зиновій.
